Пам'ятаю, як раніше, в країні загального дефіциту, було за щастя купити без черги стінку, чи меблi  виробництва НДР бувало з розбитими шибками серванта. Так вона без шибок і простояла у нас не один рік.

Розлучатися було шкода, як з першим коханням. Та й дуже вже місткою була та стіночка. Знизу глибокі висувні ящики, купа всякого добра поміщається. Самому можна залізти і сховатися. А в той час просто так меблі не купиш. Люди стояли в чергах роками в надії взяти саме те, що душі завгодно.

Ви можете сказати: як це можна - стояти в чергах роками? Та дуже просто. Списки велися. Регулярно відзначалися біля меблевого салону. По-моєму, два рази на тиждень зустрічалися. А салон «Мебель Запорожье» розташовувався не в центрі міста, а на околиці, на виїзді. Купа часу йшла, щоб в черговий раз до нього дiбратися, та відзначитися. Номери в черзі продавалися. А як же, якщо хто передумав, треба ж хоч якось відшкодувати витрачені зусилля. Краще за всіх жили продавці меблів та вантажники меблевих салонів.

А що сьогодні? Бери - не хочу. Нехочуха якась, їй Богу. Народ давно вередує, не хоче з розбитими шибками, та навіть цілу, але що виходить з моди, стінку. Намотує кола по всьому місту, відвідуючи один салон «Мебель Запорожье» за іншим. Їх тепер на кожному розі, як бензозаправок. А хто не може підібрати меблі в Запоріжжі, їдуть в сусіднє місто. Їзди до Дніпропетровська всього то нічого, якихось там 100 кілометрів, для активно шукаючих людей не перешкода. Місто ж набагато більше, і вибирати є з чого. А той старий салон «Мебель Запорожье» розорився, схоже. А вантажники свої меблеві салони повідкривали.

Ну, а самі вибагливі можуть просто замовити виготовлення меблів. Це раніше я сам тумбочку намагався змайструвати, з чого дістав. А мийку на кухні зробив зі старих труб і куточків, піонери з металобрухтом допомогли. Тільки вчора в металобрухт здав її. Мій родич, коли квартиру пару років тому поміняв, знайшов ту мийку в мотлоху на горищі, та тимчасово собі поставив у новій старій квартирі. Треба ж якось було руки мити і з посудом воювати, поки облаштовувався. Так що меблі різні бувають. Мою самосклепану мийку теж можна в цю групу товарів віднести, з гордою назвою: «Мебель Запорожье».

А інші меблеві салони? Та що про них говорити. Це свій складний бізнес. Тепер у чергах за виставленими в залах меблями нікого не побачиш. Доводиться крутитися. Так і має бути - конкуренція ж ніби як. Ринок. Хто знає ринок краще, кому ще й везе - той на коні. Знову ж, якщо вчасно від кредитів відмовився. Або навпаки - вчасно кредит узяв і віддав.

А металеві меблі знову у великій моді. Стільці там для кухні, ліжка з кованими бильцями. Ех, поспішив я свою самопальну мийку в металобрухт здати. Ще б кілька років, і можна було б в музей міста здати, за великі гроші показувати. Як прадідуся сучасних(майбутніх) металевих меблів, причому, рідного прадідуся, Запорізького.

Читайте в Каталоге статей, сайтов, объявлений и файлов интересных тем  интересную тему Детскую мебель купить в Москве - это просто